Добротна покрівля має служити багато років і не тільки захищати від опадів, але й заощаджувати енергію, затрачувану на обігрів будинку, а також запобігати потраплянню вологи, яка проникає в покрівельну конструкцію із внутрішніх приміщень. Забудовникові вже не треба пояснювати, що покрівля його будинку має бути вентильованою. Зараз його цікавить цілком практичне питання – як правильно зробити вентильовану покрівлю.

 

Конструкція вентильованої покрівлі

Для цього потрібно:

покрівельний матеріал – основний елемент покрівлі, який обумовлює її зовнішній вигляд;

гідроізоляційний вітрозахисний матеріал – запобігає потраплянню атмосферної вологи в конструкцію покрівлі й зволоженню утеплювача та скорочує втрати тепла шляхом конвекції;

масивна теплоізоляція – утеплювач, що вільно пропускає пари води. Фахівці рекомендують використовувати винятково мінераловатні утеплювачі, а не скловолокно, пінопласт тощо. Крізь мінеральний утеплювач, кроквяна конструкція дихає, завдяки чому дуже довго зберігає свої властивості;

пароізоляційний матеріал – перешкоджає зволоженню покрівельної конструкції парами, які виходять із теплих внутрішніх приміщень.

Основні проблеми з експлуатацією покрівлі виникають узимку.

У добре опалювальному будинку при 25° С и 30 % вологості в кожному кубометрі повітря перебуває 7 г водяної пари, при цьому на вулиці при – 25 °С та 100 % вологості – не більше 0,76 г/мЗ.

Природно, що водяна пара буде прагнути вийти назовні через будь-яку нещільність, тому в «покрівельному пирозі» має бути передбачений паробар’єр. При недостатній пароізоляції утеплювач просочується сконденсованою вологою й втрачає свої властивості, подальший вихід пари призводить до намокання силових конструкцій, їхньої корозії, утворенню потоків конденсату, обростанню даху бурульками.

Тому на гідроізоляційному, вітрозахисному й пароізоляційному підпокрівельному матеріалі зупинимося детальніше.

Види підпокрівельних матеріалів

Фахівці-покрівельники відзначають, що до найпоширеніших помилок при створенні підпокрівельної системи відноситься застосування підпокрівельних плівок не по призначенню. Певні вироби використовують тільки у фасадних системах, одні плівки застосовують у підпокрівельних конструкціях з одним контуром вентиляції (встановлюються впритул до утеплювача), а інші підходять для підпокрівельних конструкцій із двома повітряними зазорами.

Підпокрівельні плівки можна класифікувати на гідроізоляційні (пароізоляційні та вітроізоляційнні), а також протиконденсатні плівки й супердифузійні мембрани (паропроникні вологовітрозахисні мембрани). При цьому вибір підпокрівельних плівок залежить від багатьох чинників, у тому числі від виду покрівельного матеріалу, а також від кута нахилу покрівельної системи.

Завдання дифузійної гідроізоляційної плівки – максимально швидко випустити пари води у верхній вентильований зазор. Але в силу власної структури вони можуть працювати тільки при наявності нижнього вентильованого зазору. По своїй суті дифузійні гідроізоляційні плівки – це поліетиленові плівки, у полотні яких як голками пробиті дуже дрібні отвори. Якщо до цієї плівки утеплювач притиснути впритул, то отвори в ній просто перекриються, і плівка перестане пропускати пари води. Завдяки тому що дані плівки мають здатність «дихати», а також пропускати пару, вони запобігають намоканню утеплювача в системі скатної покрівлі з боку навколишнього середовища. При монтажі гідроізоляційні плівки закріплюють прямо на площині крокв або інших будівельних елементів покрівлі.

Дифузійна гідроізоляційна плівка може використовуватися в паріз покрівельними матеріалами, зворотний бік яких не боїться впливу вологи: керамічною, цементнопіщаною, бітумною, полімерною черепицею й шифером.

Протиконденсатні підпокрівельні плівки використовують із застосуванням металочерепиці, профнастила або оцинкованого листа.

Перевага проти конденсатних підпокрівельних матеріалів – виняткова міцність, а також стандартно висока стійкість до ультрафіолетового випромінювання (до 12 міс.). Це значить, що покрівля після монтажу такої плівки може залишатися без покриття довгий час.

Зворотний бік цієї плівки (звернений до утеплювача) має ворсисту поверхню. Волога, яка проходить через утеплювач, конденсується на цій поверхні й утримується плівкою саме за рахунок ворсу, а потім при настанні сприятливих умов виноситься повітрям, яке піднімається по нижньому повітряному зазорі. Зворотний бік матеріалу повністю захищений від впливу вологи й при цьому постійно вентилюється завдяки верхньому повітряному зазору.

Якщо використовувати замість протиконденсатної гідроізоляційної плівки звичайну поліетиленову, волога, яка конденсується на ній, капатиме назад в утеплювач, і через нього попадатиме на кроквяну конструкцію й навіть на елементи внутрішнього оздоблювання.

Головною метою проектування покрівельного “пирога” є захист утеплювача від впливу «внутрішньої» вологи. Для цього із внутрішнього боку приміщення застосовують пароізоляційну плівку. Маючи майже нульову здатність пропускати пару, а також вологу, дані плівки оберігає теплоізоляційний шар від проникнення водяної пари, які утворяться у внутрішніх приміщеннях результаті життєдіяльності людей.

Пароізоляційні плівки монтують на внутрішній бік огороджувальної системи впритул до теплоізоляції. Для забезпечення ефективності паробар’єру, шви пароізоляційного матеріалу надійно герметизують за допомогою з’єднувальних стрічок.

Вітроізоляційнні плівки використовують для вітро-, а також вологоізоляції при спорудженні, а також утепленні скатних покрівельних конструкцій і в деяких стінових конструкціях. Використання вітроізоляції забезпечує збереження нормального режиму температури та вологи, в теплоізоляційному матеріалі впродовж тривалого часу.

Неткані «дихаючі» мембрани Мембраною прийнято називати «дихаючі» плівки. Вони мають дуже цікаву властивість – пари води через них проходять, а волога – ні. Тому ці плівки можна установлювати впритул до утеплювача (без вентиляційного зазору).

Застосування тільки «дихаючих» мембран дає змогу відмовитися від нижнього вентиляційного зазору, який «з’їдає» приблизно 50% простору, призначеного для утеплення даху. Застосування мембран гарантує, що дах не «потече» через конденсат або, як говорять досвідчені покрівельники, не «заплаче».

Однак у цього матеріалу є й мінуси. По-перше, ціна на мембрани значно вища порівняно з іншими видами плівок. Також існують обмеження в застосуванні супердифузійних мембран. Їх не можна застосовувати разом із покрівельними матеріалами, зворотний бік яких не розрахований на частий або тривалий вплив вологи. Це металочерепиця й єврошифер. Керамічна, цементнопіщана, бітумна черепиця й. черепиця з алюцинковим покриттям «працюють» у парі з мембранами без проблем.

Є ще одна альтернатива пароізоляційним плівкам – армований поліетилен (той самий, який зазвичай використовують при спорудженні парників). Але при його застосуванні варто бути максимально обережним, адже армований поліетилен не розрахований на застосування при низьких температурах. Якщо будинок ніколи не залишається нетопленим, то можна використовувати армовану плівку. Якщо ж у будинку постійно не живуть, то робити цього не варто. Матеріал цей має досить велике вологовбирання, вода, яка потрапила усередину, взимку змерзне й зруйнує плівку.

Технічні характеристики покрівельної конструкції

Через різномаїття представлених на ринку плівок, замовникам, проектувальникам і покрівельникам не завжди просто з першого погляду розпізнати відмінності в їхній якості й довговічності. Допомога у виборі можуть зробити технічні характеристики продукції, заявлені фірмами-виробниками. Основні показники:

Міцність на розрив і міцність при кріпленні покрівельним цвяхом дають змогу судити про стійкість плівки до механічних ушкоджень під час проведення покрівельних робіт, до впливу вітрових і снігових навантажень до моменту укладання покрівельного матеріалу. Особливу увагу слід приділяти вибору підпокрівельної гідроізоляції в регіонах із сильним і рвучким вітром.

Водонепроникність – здатність матеріалу витримувати статичне навантаження під впливом шару води. Важливіша й корисніша для клієнта величина – стійкість плівки до динамічного удару крапель (так званий «дощовий тест», у ході якого плівка повинна витримати багатогодинний вплив штучного дощу різної інтенсивності).

Стійкість до впливу Уф-опромінення характеризує здатність незакритого покрівлею матеріалу витримувати сонячну радіацію без втрати міцності.

Паропроникність– здатність плівки пропускати водянупару за рахунок його дифузії. Зараз використовується величина Sd, яка свідчить, якому шару повітря підпокрівельний матеріал відповідає за своєю здатністю пропускати пару. Для сучасних мембран характерні величини Sd від 2 до 40 см (дають змогу безперешкодно виводити пару з конструкції утепленого даху). Пароізоляційні плівки мають значення Sd від 40 до 150 м, а спеціальні плівки для пласких дахів – не менше 1000 м.

Термічна стабільність полімерної плівки характеризує її стійкість до старіння через тривалий вплив змінних температур і сильного нагрівання від покрівельного матеріалу. Найбільша стійкість притаманна, насамперед, плівкам із термопластичного поліуретану, потім – поліестеру й поліпропілену. Найбільш піддаються термічному старінню плівки з поліетиленів.

ПОРАДА:

При покупці плівки обов’язково проконсультуйтеся у постачальника, яким боком плівка має лежати до покрівельного матеріалу, а яким до утеплювача. Для протиконденсатних і дифузійних гідроізоляційних плівок цей момент украй важливий. Варто переплутати, і можна вважати, що в якості підпокрівельної мембрани покладено звичайний поліетилен. Безліч нюансів є при закріпленні плівок на кроквяній конструкції, а також при організації входів-виходів у вентильовані зазори. І якщо ви не дуже впевнені, що самі впораєтеся з усіма цими питаннями, краще звернутися до фахівців. Бригада досвідчених робітників спрямована до Вас покрівельною фірмою впорається з рішенням всіх питань швидше і краще. Крім того, ви отримаєте гарантію на всі проведені роботи.

Можна скористатися і послугами консультаційної фірми, про все детально довідатися й розпитати, але в цьому випадку доведеться ні на хвилину не відходити від найнятих будівельників.

Особливу увагу варто звернути на наявність гігієнічного сертифіката на обрану плівку. Плівка перебуває практично усередині приміщення, а отже, стикається з тим повітрям, яким ви будете дихати. І, звичайно ж, на термін служби матеріалу.

Професіонали-покрівельники рекомендують пам’ятати, що під покрівельна плівка, незалежно від того, що її ціна становить усього близько 5-7 % від ціни всієї покрівлі, – один із найважливіших елементів покрівельній системи, тому заощаджувати на плівці не варто. Потрібно зупиняти свій вибір на виробах з добрими технічними й експлуатаційними параметрами.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *